Ми маємо ще раз подякувати Вацлаву Гавелу та іншим постреволюційним політикам за те, що вони скористалися ненадовго відкритим вікном в історію і привели нас до НАТО та Європейського Союзу.
«Бо ми військові люди – ми або воювали, або збиралися воювати. Ми ніколи не жили інакше. Звідси таке військове мислення. Навіть у мирні часи ми жили як на війні. Гримів барабан, майоріли прапори, серцю хотілося вискочити з грудей. Люди не звертали уваги на своє рабство, вони навіть любили його», – описує Світлана Алексієвич у своїй видатній книзі «Час секонд хенд». Кінець совєтськоїлюдини, що виростала в Радянському Союзі. Коли Володимир Путін прийшов до влади, він знову заграв у барабани, повіривши, що справжня любов рабів все ще не охолола. Годуючи їх вигаданою історією про загрозу матінці-Росії, він просто хоче розширити свою імперію.
Коли російський диктатор Путін заявив по телебаченню, що він офіційно будує дві васальні держави в Україні, він говорив як гопник. Це нагадувало промови Адольфа Гітлера щодо Чехословаччини, в яких той викрикував свою глибоку ненависть до демократичного сусіда. Так і Путін з явною ненавистю і презирством заявив, що готовий знищити сусідню країну. Було більш ніж зрозуміло, що він смакуємомент і насолоджується увагою всього світу. Зло отрималосвоє обличчя. Невдовзі після цього Путін перетворився на військового злочинця, напавши на сусідню Україну і почавши вбивати її громадян.
Примітно, що принаймні з середини XX століття кожне нове покоління має відчути те, чим насправді є Кремль. Він залякує людей, що не хочуть жити в рабстві, державні кордони хороші для нього лише як навігація для його танків, а людське життя не дорожче тріски, коли рубають ліс. Москва навіть не переймається вигадуванням новогосценарію, як і раніше вона вигадала, що хтось шкодить Росії, і тепер вона має захищатися. Така тактикауспадкована нею від Гітлера.
Наведемо приклад. У 1938 році Адольф Гітлер брехливозаявив: «Гноблення трьох з половиною мільйонів німців у Чехословаччині має припинитися!» Це був привід для окупації Судетів, а потім і всієї нашої країни. У 2022 році Володимир Путін брехливо сказав, що «абсолютно необхідно зупинити жах, геноцид проти мільйона людей, щотам живуть, що покладаються виключно на Росію». Це був привід для нападу на Україну. За місяць до вторгнення в Чехословаччину в 1968 році часопис «Дикобраз»опублікував карикатуру, де зображено карту республіки, повну голубів миру, а за її кордонами були зображені чоботи генералів і текст біля них: «Ти диви, як вони весь час провокують». Тобто, допоки на світі буде принаймні одна демократична країна, Москва почуватиме себе спровокованою. Побачимо, наскільки Путін готовий повторювати історію. Коли Гітлер відчував, що можеотримати хоч якусь чужу територію, він щоразу прагнув все більше і більше.
Ми маємо ще раз подякувати Вацлаву Гавелу та іншим постреволюційним політикам за те, що вони скористалися ненадовго відкритим вікном в історію і привели нас до НАТО та Європейського Союзу. Під час дебатів щодо нашого можливого членства в НАТО в 1993 році Гавел згадав, що досвід Мюнхена 1938 року «підказує нам, наскільки важливо для нас, як для країни, що лежить натакому відкритому місці, треба у власних і суспільнихінтересах бути міцно інтегрованими в функціонуючу систему колективної оборони». У цій же промові він нагадав Заходу, що «коли йдеться про Прагу, Варшаву чи Будапешт у сучасній історії, то ніколи не йдеться лише про них, а завжди про долю свободи на цій планеті». Те саме стосується Києва, де Путін вбиває невинних людей.
У цьому випуску «Респекту» ми приділили Україні багато уваги. Тому наприкінці тексту дозволю собі більш особисте спостереження. Є події, на які громадяни не можуть безпосередньо впливати. Але кожен має можливість продемонструвати солідарність, співчуття чи хоча бзацікавленість. Чехи зрозуміли це і, з невеликим перебільшенням, загорнулися в синьо-жовті кольори. Інколи і зі сльозами на очах. Ми прокинулися в новому світі, але зараз ми принаймні згуртованіші більше ніж будь-коли.
Тут немає місця Путіну. Наші серця з відважною Україною.
Шановні читачі, надихаючого читання вам бажає
Ерік Табери
головний редактор
Переклав Ілля Бєй
Аудіо-версія з субтитрами українською
Pokud jste v článku našli chybu, napište nám prosím na [email protected].
